10-річчя Іловайської трагедії
Десять років минуло з часу боїв за Іловайськ, коли наші Захисники та Захисниці, з непохитною вірою в свободу та незалежність, боролися за кожен сантиметр рідної землі. Ці події залишили глибокий слід у серцях українців, ставши символом неймовірної мужності.
У серпні 2014 року українські війська, включаючи регулярні частини та добровольчі батальйони, потрапили в оточення російських військ та підтримуваних ними сепаратистів у районі Іловайська, що в Донецькій області. Операція, яка мала на меті звільнення міста від бойовиків, обернулася масштабною трагедією через раптове вторгнення регулярних російських військових підрозділів.
Українські війська опинилися в тактичному оточенні – «Іловайському котлі», з якого вихід виявився надзвичайно складним і трагічним. Після домовленості про «зелений коридор» для виходу українських військових з оточення, ворожі сили порушили угоду і розпочали масований обстріл колон військових, що призвело до численних втрат.
Серед захисників, які потрапили в Іловайський котел, були бійці і з Херсонщини. Вони проявили надзвичайну мужність і відданість своїй країні.
Ярослав Сінько, житель Херсонщини, служив у 93 окремій механізованій бригаді. Солдат поліг у боях під час виходу з “Іловайського котла” 29-го серпня 2014 року. Воїнові навіки 41 рік…
Перепоховали захисника на малій батьківщині – у селі Козачі Лагері Олешківської громади. Посмертно Героя відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
Олександр Чернов народився у Херсоні 10 червня 1988 року. Був старшим солдатом і водієм 93-ї окремої механізованої бригади. Він загинув під час виходу українських військ з Іловайського котла 29 серпня 2014 року.
Тіло Олександра спочатку не вдалося ідентифікувати, і його тимчасово поховали як невпізнаного Героя в Запоріжжі. Лише завдяки ДНК-аналізу вдалося встановити його особу, і у січні 2015 року він був перепохований на меморіалі пам'яті загиблих бійців АТО в Херсоні.
Олександра Чернова було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня за його відвагу, відданість і професіоналізм у захисті держави.
Роман Атаманчук, мешканець Сергіївки Каховського району, захищав Донеччину у складі Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор".
29-го серпня 2014 року Роман разом із побратимами загинув під час виходу з Іловайського котла «гуманітарним коридором».
Його поховали у рідній Сергіївці, у Героя залишилися дружина та син.
За самовіддане служіння Українському народу, Роман посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, відзнакою «Бойовий Хрест Корпусу» та "Іловайським Хрестом".
Сьогодні, згадуючи про Іловайськ, ми повинні пам’ятати про героїв, які, не шкодуючи власного життя, стали на захист нашої держави. Їхня відданість і жертовність є прикладом для кожного з нас, а їхні імена повинні жити у нашій пам’яті назавжди. «Іловайський котел» – це не лише трагедія, але й урок для всіх нас. Це нагадування про те, що незалежність та свобода коштують великих жертв. Герої з України, які боролися під Іловайськом, залишили незгладимий слід у нашій історії. Їхній приклад надихає нас продовжувати боротьбу за вільну, незалежну Україну, пам’ятаючи про тих, хто вже віддав за неї своє життя.
