Скадовська районна державна адміністрація
Херсонська область
Логотип Diia Державний Герб України
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Історична довідка

Так починався Скадовськ

 

     У 1896 р. В. Румель вказував, що С. Скадовський купив 5 000 десятин землi в 1891 р., а Днiпровський повiтовий справник у 1895 р. стверджував, що С. Скадовський купив 4000 десятин землi в 1892 р. Та найкращим свiдком моменту заснування мiста має бути сам С.Б. Скадовський. Ось уривок з його листа губернатору Таврiйськоi губернii, датований приблизно листопадом 1895 р.: "У квiтнi мiсяцi 1893 р. я придбав шляхом купiвлi у Дворянина Григорiя Львовича Овсянiкова-Куликовського маєток Друге Приморське, розташоване в Днiпровському повiтi на березi Чорного моря бiля затоки, що зветься Джарилгацькою:" i далi: "Я збудував у моєму маєтку мiст для причалу суден, i результат перевершив моi сподiвання: з 1-го вересня 1893 р..." Згiдно з описом приватного володiння, 1893 р. С. Б. Скадовський купив бiля маeтку Красне 3700,33 десятини землi з сараями, по 185,705 руб. за дес., наступного 1894 р. Сергiй Балтазарович купив у Антона Людвиговича Диминитру 3275 десятин землi по 120 руб. за дес. Почалася забудова "Нового Городка".

     В "Енциклопедii Брокгауза i Ефрона", видання 1900 р., 30 том, на сторiнцi 138, можна прочитати: "Скадовськ - пристань на узбережжi Каркiнiтськоi затоки Чорного моря, Таврiйськоi губернii, Днiпровського повiту, за 70 верст вiд повiтового мiста. Ранiше тут було лише невелике селище. У 1893 р. з iнiцiативи власника землi С.Б. Скадовського була утворена пристань у Джарилгацькiй бухтi..."

     1893 р., як початок забудови мiста, вказано в книзi В. Пташнiкова "Скадовск - новий порт на северном побережье Черного моря" (С.-Петербург, 1900 р.). Про цю дату говориться i в книзi М. Лендера "Черное море и Кавказ" (С.-Петербург, 1904 р.). Саме 1893 р., як рiк заснування Скадовська, згадується в iсторико-економiчнiй довiдцi 1950 р., що була направлена в Президiю Верховноi Ради УРСР. Херсонська газета "Юг" у 1899 р. вказувала: "Початок утворення селища Скадовськ вiдноситься до дуже недалекого часу, а саме: осенi 1893 р.". В. Румель вказував на виникнення Скадовська в 1894 р.

     Можна було б довго шукати точну дату утворення, якби сам засновник не призначив святкування десятоi рiчницi заснування мiста на 5 липня 1904 р., про це писала та ж газета "Юг" 5.08.1903 р., а хто ще мiг знати цю дату краще С. Скадовського? Отже, дата заснування мiста Скадовська - 5 липня 1894 р., але статус i назва поселення були наданi пiзнiше.

     Iснують архiвнi данi про те, що наприкiнцi 1895 р. С.Б. Скадовський звернувся до губернатора Таврiйськоi губернii Петра Михайловича Лазарeва з проханням найменувати мiстечко (саме так про нього говорив засновник) назвою "Скадовськ". Указ про заснування та найменування мiста було видано у вiдповiдностi до ст. 322 IХ тому Зiбрання Законiв Росiйськоi Iмперii (видання 1876 р.). Таврiйське губернське правлiння, рiшенням вiд 2 сiчня 1896 р. найменувало це мiстечко "Скадовськ".

     Тож, як бачимо, з юридичноi точки зору дата офiцiйного визнання нашого мiста трохи пiзнiша - 2 сiчня 1896 року, звичайно, за старим стилем, але це вже не проблема. Саме ця дата офiцiйно визнана днем найменування мiста, вона занесена до Статуту територiальноi громади мiста як єдина, що пiдтверджена документально.

 

В Таврическое Губернское Правление

Дворянина Сергея Балтазаровича Скадовского

Прошение

 

     Ввиду крайней необходимости назвать вновь образующееся местечко на принадлежащей мне земле у открытой мною пристани на берегу Джарылгацкой бухты Каркинитского залива Черного моря, каким-либо именем, прошу Таврическое Губернское Правление разрешить наименовать таковое местечко "Скадовск". При чем присовокупляю, что по настоящее время в этом местечке числится около двухсот домов.

 

Сергей Скадовский,

Тавр. губерн. 1895 г.

Почтов. станция "Скадовка"

Октября 28 дня

 

Заседание Таврического Губернского Правления

/копия с журнала Таврического

Губернского Правления от 2 января 1896 года/

 

ПРИКАЗАЛИ: Рассмотрев ходатайство дворянина Сергея Балтазаровича Скадовского о разрешении наименования состоящего в Днепровском уезде на берегу Джарылгацкой бухты при Черном море имение его "Скадовск" и принимая к тому во внимание, что имение это официально утвержденного названия не имеет, а то... (далi нерозбiрливо - авт.) это относительно названий частных имений в законах не содержится особых правил Губернское Правление признало возможным наименовать вышеупомянутое имение просителя в "Скадовск".

     У жовтнi 1895 р. у Новому Городку мешкало 645 осiб, крiм того, ще тимчасових робiтникiв - 126. Першими поселенцями Нового Городка були родини Ворон, Бурназ, Климент, Самборських, Дзюбинських та Пeсчаненко. У 1896 р. Скадовськ займав площу в 306,5 сажня, мав 226 будинкiв i до 1113 жителiв. Вулицi в мiстi займали 300 квадратних сажнiв, площi - 180 кв. сажнiв, кiлькiсть намiчених садиб - 653, з яких орендарями зайнято 243, С.Б. Скадовським 10,4 кв. сажня призначено для переводу в мiстечко прикордонноi застави. Будинки в бiльшостi будувалися з колибу, дахи були залiзними або черепичними. У мiстечку проживали земський керiвник 3-i дiльницi Днiпровського повiту; командир прикордонноi застави; полiцiя, що складалася з урядника i двох городових. У 1898 роцi в Скадовську уже нараховувалося 400 будинкiв, побудованих iз саману i випаленоi цегли, кiлькiсть жителiв досягла 2 тис. Населення займалося торгiвлею, ремеслом i, частково, землеробством. Скадовськ розвивався як морський порт, що мав важливе значення в експортi сiльськогосподарськоi продукцii з Днiпровського повiту. Протягом 1898 р. про швидкий рiст Скадовська двiчi писала газета "Кримський вiсник".

     У 1899 р. за даними газети "Юг" у Скадовську була судова камера i квартира земського начальника, народна школа, котра утримувалася на кошти власника мiста, митна застава, поштово-телеграфне вiддiлення, штаб вiддiлу прикордонноi застави, лазарет, аптека, морськi купальнi, курзал, готель, пансiонат, урядник i 4 вiльнонайманих полiцейських десятники, котрi теж утримувалися на кошти С.Б. Скадовського.

     М. Лендер у своiй книзi "Черное море и Кавказ" (С.-Петербург, 1904 р.) писав: "...бувають приклади надзвичайно швидкого виникнення мiст. У зручному приморському пунктi, де вчора ще нiчого не було, ... виникаe, мов фенiкс з попелу, портове мiсто, з широкими правильними вулицями, великими площами, набережною, пристанню i молодим, але красиво розкинутим на березi бульваром... Курортному значенню Скадовська сприяє влаштування в ньому лiкувального закладу, теплих морських ванн i гiдропатичного закладу... Майбутнє у Скадовська є, без сумнiву. Воно й служить магнiтом для численних шукачiв щастя, кiлькiсть яких постiйно зростаe. Будiвлi виникають одна за одною, робота кипить..."

     За даними iнженера П.Н. Потоцького зi "Спостереження над замерзанням Джарилгацькоi i Каркiнiтськоi заток взимку 1907 - 1908 року" населення складало 3000 осiб, переважно росiяни та близько десяти процентiв євреiв, були також iноземцi.

     У тi роки "Товариство взаємодопомоги" очолювала Марiя Олександрiвна Скадовська, секретарем - Iван Iванович Ребель. Головою Ради товариства до 1914 р. була Ганна Костянтинiвна Ямкова, пiзнiше Ольга Олександрiвна Скадовська, секретарем Ради був Олексiй Терентiйович Iванов.

     У 1914 р. I.К. Авдiєнко випустив путiвник "Одеський чичероне", в якому вказувалося про пароплавну лiнiю Одеса - Скадовськ - Хорли (зi Скадовська пароплав вiдходив по середах i суботах) та омнiбусну лiнiю Скадовськ - Гола Пристань, омнiбус доставляв пасажирiв до мiсця призначення за 6 - 7 годин. З 16 липня 1912 р. мiж Скадовськом i Голою Пристанню, протягом сезону, вiдкрито регулярне автобусне сполучення.

     Дiяло в мiстечку "Товариство взаємного кредиту", у 1913 р. головою товариства був Iван Iванович Ямковий, членами - Iван Андрiйович Шмiдт, Карпо Сергiйович Портний та бухгалтер Тихон Фадeйович Пилявський. У 1914-1915 рр. його очолював К.С. Портний, до правлiння входили нотарiус С.А. Жулаeвський та купець О.М. Меєрзон. Особливо добре спрацювало товариство в 1915 р., коли його роботу очолив колишнiй лоцман В.В. Бондарєв.

     Станом на 1915 р. кiлькiсть жителiв у мiстi сягала п'яти тисяч. У 1928 р. безпосередньо в Скадовську проживало 3989 осiб, з них 1935 чоловiкiв та 2054 жiнки. За нацiональною ознакою на той перiод украiнцiв було 76 %, росiян - 18 %, бiлорусiв - 1,5 %, молдован, євреiв, вiрменiв, узбекiв - 4,5 %. Поряд з мiстом росли села-супутники - Антонiвка, а пiсля революцii -хутiр Курортний (нинi Озерне).

 

 

 

Становлення морського порту

 

     В. Румель у 1896 р. писав: "За своiм топографiчним положенням Джарилгацька бухта має перевагу перед Ак-Мечетською i Бакальською, так як цi бухти, розташованi по пiвнiчно-захiдному березi Кримського пiвострова, вiдкритi пiвнiчним вiтрам, котрi тут мають силу, достатню для того, щоб турбувати судна, що стоять на якорi. Крiм того, Ак-Мечетська i Бакальська бухти значно меншi, й Ак-Мечетська, крiм того, має ще й пiдводнi рифи. Таким чином, з усiх схованок для суден, що є в Каркiнiтськiй затоцi, найбiльш зручною є Джарилгацька бухта. За Джарилгацькою косою постiйно ховаються багато вiтрильних суден пiд час шторму: в цi днi можна було побачити до 10 i бiльше невеликих вiтрильних суден, що вiдстоювалися за косою".

     Лише в 1888 р. мiнiстерство шляхiв i сполучень Росiйськоi iмперii розробило проект створення морського торгiвельного порту на узбережжi Чорного моря. Порт мав бути саме в Джарилгацькiй затоцi, що пов'язувалося з проектом Пензо-Джарилгацькоi залiзницi. Щоправда, засновником порту стала не держава, а приватна особа - С.Б. Скадовський. За новiтньоi iсторii перший корабель був завантажений у Джарилгацькiй затоцi зерном 1 вересня 1893 р., тобто ще до заснування мiстечка Скадовськ, а перший iноземний корабель отримав вантаж зернового хлiба 7 липня 1894 р.

     В. Румель, пишучи про 1894 р., вказує, що в Джарилгацькiй затоцi на вiдстанi 2 версти вiд берега була глибина до 24 футiв i грунт, придатний для якiрноi стоянки. Для полегшення суднам входу в затоку було встановлено лоцманськi знаки i плавучi вiхи. С.Б. Скадовському дирекцiєю лоцiй було дозволено встановити i утримувати орiєнтирнi вогнi, котрi вказували напрям проходу вiд коси до мiсця якiрноi стоянки проти Скадовська.

     В. Румель вказував: "Пристань являла собою дерев'яний настил довжиною 430 метрiв, який доходив до двох метрiв глибини. Вона встановлювалася на козлах i на зиму прибиралася. Пристань на козлах у 215 сажень i шириною в 2,2 сажня, котра розбирається на зиму, пристань доходить 6-футовоi глибини. Паровий катер потужністю 30 кiнських сил. Для буксування барж з хлiбом вiд пристанi до пароплава - шiсть барж вантажнiстю вiд 2 000 до 6 000 пудiв. Завантаження зерна на пароплави проводилося наступним чином. Спочатку вантажили хлiб на баржi, тi буксирувалися до пароплавiв, а там зерно засипали в трюми. За день таким чином могли завантажити до 30 000 пудiв зерна".

     Вiд початку липня i до кiнця листопада 1894 р. у Новому Городку завантажувалося 5 пароплавiв i 8 вiтрильних суден, котрi вивезли 651 350 пудiв зерна i 18 556 пудiв льону. У 1895 р. навiгацiя тривала з лютого до кiнця листопада, завантажилося 12 пароплавiв i 3 вiтрильники, котрi вже перевезли звiдси 1 460 985 пудiв зерна i 16 260 пудiв льону. Наступного, 1896 р., навiгацiя почалася дуже пiзно, у квiтнi. Вантажилося 9 пароплавiв i 2 вiтрильники, завантажили 1 024 644 пуди зерна i 16 615 пудiв льону.

     Право монопольного експорту з 1894 р. по 1897 р. тримала фiрма "Нейфельд i Ко". Фiрма мала вiд власника право користуватися коморами, пристанню, паровим катером i вiддавала власнику 3/4 копiйки з кожного пуда, завантаженого в порту Скадовськ. З 1897 р. у порту почав працювати росiйський зерноторговець I. Уманський, а "Нейфельд i Ко", втративши монополiю, залишила мiстечко. У 1897 р. для забезпечення порту водою власником було прорито 3 артезiанськi колодязi. У тому ж роцi Росiйська компанiя пасажирських перевезень вiдкрила пароплавний рейс Скадовськ - Одеса, котрий здiйснювався раз на тиждень.

     Журнал "Вокруг света" вiд 18 червня 1898 р. писав: "Порт нового местечка Скадовск посещают иностранные корабли. Минувшей осенью из порта отправлено за границу, преимущественно в Антверпен и Гамбург, около миллиона пудов зерна. В следующую навигацию это количество возрастет до полтора миллиона. Таким образом, маленькое местечко ведет большую торговлю с Европой. Из Одессы в Скадовск откомандировано постоянного доктора, который должен основать постоянный обсервационный пункт и придерживаться карантинных правил для иностранных судов. А ранее все суда заходили в Одессу, где проходили все карантинные формальности. Теперь корабли будут заходить прямо в Скадовский порт. Кстати, между местечком и Одессою установлено регулярную пароходную связь. С 15 июня пароходы уже заходят в порт Чурюм (вблизи Перекопа). Все грузы, которые доставляются за 80 верст от Каховки и Джанкоя, теперь поплывут в Одессу".

     У 1899 р. землечерпальний караван приступив до розчистки береговоi мiлини в межах майбутнiх портових забудов. Вiдстань вiд порту до виступаючих точок острова: схiдноi (мис Джарилгацький) - 16,7 км (до пiвденного сходу); пiвнiчних: пiвнiчного краю коси Глибокоi - 7 км (до пiвдня - пiвденного сходу); пiвнiчного краю коси Мiлкоi - 6,5 км (до пiвденного заходу).

     У 1898 р. за навiгацiю, з квiтня по грудень, до порту зайшло 9 англiйських пароплавiв: "Карл Март", "Велбуфiльд", "Кавентiка", "Кеплер", "Вудфiльд", "Сервiн", "Джi Уай Шарт", "Делiжент", "Джеймс Вестон". У 1902 р. - пароплав "Макнаб Ружie i Ко". Ввiз у порт за 1898 р. становив 594 692 пуди, а вивiз - 1 668 764 пуди. Глибина 22 фути знаходиться вiд берега на вiдстанi 850 сажнiв, а 24 фути - за двi версти вiд берега.

     Газета "Юг" вiд 10 жовтня 1899 р.: "Главным предметом торговли степного региона есть зерновой хлеб: Первый иностранный корабль прибыл в порт Скадовск в 1897 году. В следующем году их было уже 11: Утверждена должность морского лоцмана, который проводит корабли Каркинитским заливом. В Скадовске открыты филиалы немецкой фирмы "Гуго Винтер" и французских "Луи Дрейфус и Ко", "Братья Валлер и Ко". В сентябре того же года главный командир флота и портов Чорного и Азовського морей адмирал Тиртов посетил все пристани Каркинитского залива и пришел к выводу, что Джарылгацкая бухта и порт Скадовск придатен для каботажных судов. Морское министерство приняло решение соорудить на острове Джарылгач маяк". Ажурний металевий каркас маяка та його необхiдна оснастка були виконанi в Парижi на кошти С.Б. Скадовського. Його спорудження почали з весни 1900 р., а почав дiяти маяк двома роками пiзнiше.

     Скадовський порт був вiднесений до Одеського карантинного округу. 17 червня 1898 р., у зв'язку з можливим занесенням чуми, для перевiрки команд i пасажирiв, котрi прибувають через порт Скадовськ, у мiстечко прибув чиновник медичного департаменту, колезький радник Микола Михайлович Соловйов, в обов'язки якого входило обстеження членiв команд i пасажирiв.

     Вперше детальний опис порту було зроблено в книзi В. Пташнiкова "Скадовск - новый порт на северном побережье Черного моря", що була видана в Санкт-Петербурзi 1900 р.

     З сiчня 1900 р. почала дiяти карантинна служба та лоцманська служба, першим лоцманом Каркiнiтськоi затоки був Володимир Володимирович Бондарeв, 1863 р. н., на лоцманськiй службi з 1897 р. У 1907 р. - 1910 р. допомагав В. Бондарeву лоцман Федiр Соколов. Працювали обидва плiдно, лише в 1909 р. за проводку суден вони принесли доход державi: 1 947 рублiв - Ф. Соколов i 2 299 рублiв - В. Бондарeв. У цьому роцi iм довелося проводити 25 пароплавiв - голландський "Геeмскерн"; австрiйський "Тiбор"; англiйськi "Свiндон", двiчi "Моцарт", "Афенвел", "Iствiль", "Далмалi", "Дарт", двiчi "Джон Сандерсон", "Агiбi", "Iстрi", "Тейлор", "Ред Жекан", "Бонвiльстон", "Велiнгтон", "Джесi", "Норд Брiтен", "Ругбi", "Iтальяна"; iталiйський "Юпiтер"; датський "Ген. консул Талiсен", "Бостiм"; грецький "Хiос". Лише за 1900 рiк звiдси було вiдправлено 600 тис. пудiв рiзних вантажiв, а в порт прибуло бiльше, нiж 400 тис. пудiв. З порту експортувалася вовна, каракуль, зерно.

     З 1903 р. кораблi всiх портiв Каркiнiтськоi затоки повиннi були заходити в Скадовський порт для проходження карантинного обстеження. В 1905 р. до функцiй карантинноi служби додалося ветеринарне обстеження тварин, зокрема коней, котрих за iмператорським указом дозволялося як ввозити, так i вивозити. З дозволу власника в 1905 р. у порту була створена робiтнича артiль, i губернатор затвердив ii статут.

     У Лоцii Чорного моря за 1903 р. вказано щодо Скадовська: "Там e поштово-телеграфна контора, митна застава, дiя якоi поширюeться на всю Каркiнiтську затоку; управлiння полiцейського справника, начальникiв вiддiлу i загону прикордонноi варти та карантинного лiкаря; у Скадовську постiйне мiсце перебування лоцмана. Всi судна, що йдуть з Каркiнiтськоi затоки, зобов'язанi заходити в Скадовськ для карантинного i митного оглядiв та одержання дозволу, а також для прийняття лоцмана".

     1 лютого 1905 р., як вказували херсонськi газети, пароплав "Руслан" пройшов Джарилгацьку затоку без допомоги льодоколу. А iнженер мiнiстерства шляхiв сполучень П.Н. Потоцький у книзi "Спостереження над замерзанням Джарилгацькоi i Каркiнiтськоi заток взимку 1907-1908 року" вказував, що навiгацiя здiйснювалася з квiтня по грудень. В Джарилгацькiй затоцi з 10 сiчня 1907 р. весь рейд був покритий суцiльною кiркою льоду 6 - 8 дюймiв товщини. Мiст на козлах був прибраний. У вереснi того ж року власником порту встановлено два ствiрних знаки, на яких запалювалися вогнi - червоний i бiлий.

     З 1908 р., пiсля значного поглиблення каналу та ковша бухти, Скадовський порт почав приймати пароплави вантажнiстю до однiei тисячi тонн. Першим таким судном був росiйський пароплав "Рюрик", який влiтку 1908 р. доставив у Скадовський порт 50 тисяч пудiв вугiлля. Мiж Скадовськом i Одесою курсували вантажно-пасажирськi пароплави "Игорь" та "Трувер", один з них належав Софii Фальц-Фейн. Пiзнiше мiж Одесою, Хорлами i Скадовськом плавала шхуна "Паванна", котра належала сину Достоeвського - Федору Федоровичу. Пасажирськi перевезення також здiйснювали пароплави "Пушкiн" та "Святий Миколай".

     Вантажообiг порту в 1909 р. склав 52 392 т, в 1910 р. - 56 701 т, в 1911 р. - 60 490 т, в 1912 р. - 35 604 т. Предметами ввозу були будiвельний камiнь, черепиця, алебастр, крейда, вапно, вугiлля, дрова, борошно, овочi, картопля, галантерея, вироби з дерева, пиво, вино та мiнеральна вода.

     В 1912 р. у порт заходили англiйськi пароплави "Джон Сандерсон", "Ньюбi", "Равнестан", "Росс", "Дариег", швецький "Iоганна", французький "Сiболь". У 1914 р. до порту заходили англiйськi кораблi "Рiдлей", "Роберт Адамсен" та голландський "Емдiк". З початком першоi свiтовоi вiйни вантажообiг у Скадовському морському порту значно знизився. До порту в 1916 р. був приписаний лише один пароплав. Iсторiя донесла нам iмена деяких працiвникiв порту того року - це вантажники зерна Савченко, Уманцев i Кур'янiнов та слюсарi Кукiн i Кононенко.

     У березнi 1918 р. порт зайняв нiмецький гарнiзон, вивезення товарiв здiйснювалося лише в Нiмеччину. Так, наприклад, лише за один день 18 листопада 1918 р. через Скадовський порт було вивезено 240 т зерна. В 1919-1920 рр. комендантом порту був лейтенант росiйського флоту Гуренко.

 

 

(За матерiалами книги "Скадовськ та скадовчани".

Автор: О.М. Лиховид.)

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора