Довічне позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду
Президент України Володимир Зеленський підписав низку законодавчих актів, які посилюють відповідальність за злочини проти основ національної безпеки під час воєнного стану.
У тому числі, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» (Закон України від 03 березня 2022 року № 2113-IX), яким:
- посилено відповідальність за державну зраду – позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна (ч. 1 ст. 111 Кримінального Кодексу України (далі – Кодекс);
- встановлено, що диверсія, вчинена в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, - карається позбавленням волі на строк п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна (ст. 113 Кодексу);
- заборонено будь-яку амністію до осіб, які скоїли державну зраду та диверсію (ч. 4 ст. 86 Кодексу).
Відтак, максимальне покарання встановлюється за наступні протиправні діяння.
Державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Об‘єктами посягання даного злочину є зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.
Державна зрада може виражатися у наступних формах:
1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (перехід до ворога через лінію фронту (лінію бойового розмежування), вступ до військових формувань ворога, участь за завданням ворожої сторони у бойових або інших підривних діях проти України, надання різної допомоги представникам, у тому числі і агентам ворога у їх діяльності на шкоду інтересам України тощо. Може полягати, як у переході на територію ворога (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги ворогові або його представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові.
2) шпигунство, передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
Державна зрада у формі шпигунства є закінченим злочином при вчиненні хоча б однієї із таких дій:
- збирання відомостей, що становлять державну таємницю з метою їх передачі іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам;
- передача іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам відомостей, що становлять державну таємницю.
- надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України - полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.
При цьому не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
Водночас, частиною третьою статті 111 Кримінального Кодексу України передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення вказаних злочинних діянь, якщо громадянин України на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
Разом з тим, переважна більшість правознавців вказують, що великою проблемою реалізації вказаної норми в умовах воєнного та післявоєнного часу, враховуючи історичний досвід, є забезпечення фізичної безпеки підозрюваного від дій третіх осіб з моменту скоєння злочину до затримання підозрюваного.
